17 листопада відзначався Міжнародний день студента. Напередодні свята видання Наш Край зустрілося з одним талановитим молодим баскетболісом Сіверщини, студентом Національного університету «Чернігівський колегіум» Денисом Заворотним. І поговорили про те, як він прийшов у баскетбол, чи складно було сидіти на лаві запасних, чому БК «Чернігів» у нинішньому сезоні поки лише програє, а також чи повинен студент бути політично ¬активним...
Гра проти батька
– Ви стали відомі широкому загалові у травні 2016 року, коли в складі команди чернігівської школи №27 «Білі ворони» брали участь у національному фіналі шкільної стрітбольної ліги 3х3. Чим запам’ятався цей турнір?
– Енергетикою, уболівальниками. Зви¬чай¬но, до матчу за «бронзу» (який ми виграли) не так вже й багато людей залишилося на трибунах, але з багатьма гравцями поспілкувалися, отримали досвід – це найважливіше.
– Ваш батько, Андрій Заворотний – гравець чернігівського «Октябрського молота». Розкажіть про нього. Чи він привів вас у баскетбол?
– Так. Класу до сьомого я займався музикою – грав на фортепіано. Але потім мені набридло, й тато запропонував спробувати пограти у баскетбол. Він не грав після мого народження, а щойно я почав займатися, приєднався до мене.
– На чемпіонаті області ви виступаєте за ОКДЮСШ і у чернігівському дербі «Октябрський молот» – ОКДЮСШ граєте проти батька. Наскільки психологічно складно грати один проти одного?
– Під час гри не помічаєш, проти кого граєш. Так і тато каже, що не звертає уваги на це.
– У 16-річному віці ви були, напевно, одним із найяскравіших гравців чоловічого чемпіонату області: у сезоні 2016/17 на вашому рахунку у середньому 29,09 хвилин на майданчику та 12,2 очка за гру. Однак у минулому сезоні 2017/18 менше грали на чемпіонаті області, натомість дебютували у Першій лізі чемпіонату України (у середньому 7,07 хвилин за гру). Як уважаєте, минулий сезон: це крок уперед, чи назад?
– Це крок на місці. У минулому сезоні в ОКДЮСШ у чемпіонаті області були три-чотири гравці на моїй позиції. Між ними потрібно розділити 40 хвилин ігрового часу. У цьому сезоні знову почав набирати обертів і постараюся показати кращі результати, ніж у минулому.
З БК «Чернігів» до Liga Endesa
– На вашій позиції розігруючого у БК «Чернігів» у цьому році грають більш досвідчені Денис Солодовніков, Олег Овчаренко, Олександр Цвєтков. Чи реально виграти у них конкуренцію? І чого, для себе особисто, очікуєте від цього сезону?
– У цьому сезоні постараюся показати хороші результати. Звичайно, хочу посісти місце в стартовому складі. Якщо в минулому сезоні у деяких матчах залишався на лаві запасних, то у нинішньому тренер намагається хвилин на десять мене випускати. Але все залежить від того, як складатиметься гра. Тренеру важко приймати рішення, що потрібно для перемоги, коли йде напружена гра: випускати молодь чи більш досвідчених?..
– Розкажіть читачам: БК «Чернігів» – це професіональний клуб?
– Професіоналами нас назвати не можна, швидше, ми аматори. Зарплату не отримуємо. Але у нас є бажання грати, ми любимо баскетбол.
– У чемпіонаті України БК «Чернігів» програв перші чотири матчі, при тому, що всі вони були домашніми. У чому причина?
– Початок сезону – намагаємося знайти свою гру, але ніяк не можемо це зробити. Суперники грають на нашому рівні, але трохи нещастить. Якщо казати про завдання, то команда, хоче у нинішньому сезоні увійти у плей-офф. Завжди хочеться перемагати.
– Чи є у Першій лізі скаути, які стежать за талановитими гравцями, та чи реально з БК «Чернігів» пробитися на рівень вище? І взагалі, чи плануєте пов’язати життя з баскетболом, чи це лише хобі?
– Я не проти того, щоб пов’язати життя з баскетболом. Тренери між собою завжди спілкуються і, мені здається, якщо добре себе показувати в іграх, можна пробитися й далі.
– Вам вісімнадцять років і ви граєте у БК «Чернігів». Чи реально з такими стартовими позиціями потрапити у НБА?
– Звичайно, хотілося б грати у НБА, Євролізі. Але, якщо бути реалістом, хотілося б потрапити для початку в українську Суперлігу, або хоча б у Вищу лігу.
– У недавньому матчі проти «Руху Молоді-Спортліцею» ваш показник штрафних кидків – 1 з 6. Точність штрафних, напевно, насамперед залежить від упевненості в собі й психологічної стійкості. Вам її не вистачає?
– Я не знаю, що сталося в тому матчі. Перший штрафний потрапив, а інші не вийшло. Можливо руки були холодні, або перехвилювався. Коли виходжу на майданчик, першу хвилину хвилююся, а потім потримаю м’яч і все всередині заспокоюється.
– У цьому сезоні ви заявлені за БК «Чернігів» у Першій лізі чемпіонату України, ОКДЮСШ – у чемпіонаті області та НУ ЧК – у чернігівській навчальній баскетбольній лізі (УБЛЧ). Чи не забагато змагань? І взагалі, чи цікаво після Першої ліги грати в УБЛЧ?
– Змагань багато не буває. Ігри не так часто проходять. Цікаво грати проти будь-яких суперників. В УБЛЧ буде цікаво позмагатися з молодими та амбітними хлопцями з ОКДЮСШ (не варто плутати ОКДЮСШ, яка виступає у чоловічому чемпіонаті області та ОКДЮСШ з УБЛЧ – це різні команди. – Авт.), було цікаво грати проти ЧНТУ, де виступає мій друг Дмитро Шапко (він теж грає за БК «Чернігів» і на виїздах ми зазвичай живемо в одній кімнаті) й багато хлопців, із якими разом випускалися з ОКДЮСШ.
Людина має боротися
– Розкажіть, де навчаєтеся та на кого?
– Вчуся на другому курсі Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шев¬ченка» на вчителя фізкультури. Зі мною разом навчаються гравець волейбольного «Буревісник-ШВСМ» Анатолій Муравко та Ольга Демченко, яка у жіночій волейбольній Суперлізі виступає за «Університет-ШВСМ».
– Чому вирішили здобути вищу освіту, пов’язану саме зі спортом?
– Інших варіантів не розглядав. Якщо чесно, не любив ходити у школу. Відразу планував вступати на факультет фізичного виховання. Люблю спорт, будь-які його види. Мені здається, це моє.
– На кількох відкритих у цьому році футбольних полях зі штучним покриттям у Чернігівському районі встановили... баскетбольні кільця. Чи реально, на ваш погляд, грати в баскетбол на футбольному полі зі штучною травою?
– Якщо це саме штучна трава, мені здається, це буде ду-у-уже проблематично... А якщо просто гумове покриття – тоді можна. І не так страшно падати, як на асфальті.
– Чи вистачає у Чернігові стрітбольних майданчиків і де б ви порадили грати молоді?
– Раніше можна було грати тільки біля школи №1. Зараз почали з’являтися інші. В основному всі грають на пляжі «Золотий берег».
– Цього літа у складі команди «Слони» ви брали участь у чернігівському турі Української стрітбольної ліги. Стрітбол – це олімпійський вид спорту і в Україні він досить сильно розвинений. Чи не хотіли б зосередитися саме на стрітболі?
– Ні. У стрітболі мені не подобається те, що не вистачає швидкості гри: на половині майданчика складно розігнатися, мало людей. При грі у баскетбол є швидкі відриви, більше комбінацій. Тому грати 5 на 5 мені подобається більше, ніж 3 на 3.
У баскетболі мене підкуповує відчуття, коли забиваєш, і вболівальники криками тебе підтримують – мурашки біжать по шкірі. Можливо, з роками це стає не так хвилююче й почуття притупляються?.. Ще не знаю.
– Історія дня студента досить сумна. У 1939 році, коли Чехословаччина була окупована Третім рейхом, студенти виступили проти нацизму. У результаті під час демонстрації був смертельно поранений студент-медик Ян Оплетал. На згадку про ці події був заснований Міжнародний день студента. По суті, це свято, яке нагадує про те, що студенти мають боротися за свої права. Ви вважаєте, студент повинен бути політично активним та боротися за свої права, або це не потрібно?
– Навіть не знаю... Кожна людина, і не тільки студент, повинна боротися за свої слова й відстоювати свої переконання.
Довідка:
Денис Заворотний. 18 років. Розігруючий БК «Чернігів», студент другого курсу НУ ЧК ім. Тараса Шевченка. Місце народження – Чернігів. Зріст – 182 см. Головні досягнення: «бронзовий» призер шкільної стрітбольної ліги (2016 рік), володар Кубка області серед чоловіків (2017 рік), чемпіон області серед чоловіків (2018 рік). Мрія: бути щасливим. Улюблений фільм: «Тренер Картер» (режисера Томаса Картера). Кумири: у житті – Андрій Заворотний, у баскетболі – Кайрі Ірвінг. Улюблене місце у Чернігові: «Стометрівка». Улюблене місто у світі: Львів.
